Со всех сторон нам льются заверенья:
«Что будет райской жизнь, удачи и успех…»
Но эту жизнь в раю, как баночку варенья,
Им до сих пор никак не поделить на всех.
«Да будет жизнь, да будет мир на веки!» -
Твердят с трибун, с экранов и газет,
Но вместо синих рек, из крови льются реки, -
Страшней противоречья не было, и нет.
Вся наша жизнь - одно противоречье,
Противоречье наших мыслей, слов и дел, -
Вот человек за здравье друга ставит свечку,
А на врага, иль недруга он петлю бы одел.
Стоит подолгу в храме и к Господу взывает, -
Прося прощенья, благости и милости к себе,
А выходя из храма - соседа проклинает
И радуется молча всегда чужой беде.
Космический корабль он оседлал, как всадник,
И властелином хочет быть и неба, и земли,
А на других охотится, как на мыша стервятник,
Со всех речей его стекает яд, как у змеи.
«Планетой голубой» он Землю называет,
«Кормилицей» своей он ласково зовёт,
И тут же плоть её, как червь, он выгрызает,
Звериными когтями её на части рвёт…
…Пора поставить нашу жизнь нам с головы на ноги,
И перестать совать везде свой любопытный нос,
Чтоб перестали править на земле земные «боги»,
Чтоб не пускали наши жизни под крутой откос.
Ирина Орлова,
Россия
48 лет, замужем, домработница, дочери 8 лет. Живу в живописном месте в деревне. e-mail автора:romka105@yandex.ru
Прочитано 7826 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
